Перформанс на фінісажі UKU.Fest

На фінісажі @uku.fest в Таллінні ми створили перформанс про те, як війна поступово змінює людину.
Ми звикаємо до війни. Але вона нікуди не зникає.
У цьому перформансі глядачі самі прикріплювали до тіла брошки зі слідами війни.
Шар за шаром людина втрачала легкість і ставала носієм пам’яті.

Так працює війна. Вона залишає свої сліди навіть тоді, коли навколо триває звичне життя.
Ми навчаємося жити далі, але пережите залишається з нами.

Після камерного показу серед експонатів фестивалю @uku.fest перформанс отримав продовження в торговельному центрі Solaris – просторі магазинів, реклами, покупок, зустрічей і звичних повсякденних турбот.
Для мене особливо важливою була саме ця друга частина – https://www.instagram.com/reel/DZFKTJgM1U7/?utm_source=ig_web_copy_link&igsh=MzRlODBiNWFlZA==
Поміж людей, які поспішали у своїх справах, проходило тіло, обтяжене пам’яттю про війну.
Тіло, що несло на собі її сліди, вагу та досвід.
Саме так сьогодні існують мільйони українців. Ми ходимо на роботу, зустрічаємося з друзями, купуємо каву, плануємо майбутнє. Але водночас несемо із собою втрати, тривоги, досвід обстрілів, новини з фронту та переживання за близьких.
Війна не завжди помітна зовні. Часто вона ховається під звичайним одягом, за повсякденними розмовами та усмішками.
Але її вага залишається з нами навіть тоді, коли навколо триває звичайне життя.

Дякую всім, хто став частиною цього перформансу — організаторам, учасникам і глядачам фестивалю.

🇺🇦 Поки триває війна, пам’ять теж залишається з нами.
Вона йде поруч із нами вулицями, заходить у кав’ярні та торговельні центри, стоїть у чергах і їде в громадському транспорті. Просто не завжди її видно.

Корсет в співавторстві з @goshaaltshuler